Професія, обрана серцем: студентки МДУ перемогли на конкурсі творчих робіт

Вибір майбутнього фаху – дуже відповідальний момент, який буває в житті кожної людини. Йти за мрією дитинства/юності чи все ж врахувати реалії сьогодення та прогнози на майбутнє?

На такому розпутті перебували й студентки Маріупольського державного університету перед вступом до незламного вишу: Анастасія Андибор (освітня програма «Документознавство, керування документаційними процесами»), Наталія Пісня (освітня програма «Середня освіта. Українська мова і література, зарубіжна література»), Дар’я Віннік (освітня програма «Філологія. Українська мова та література, редагування»).

Власні думки про значення обраної професії дівчата виклали в есе для Всеукраїнського конкурсу творчих робіт учнівської і студентської молоді «СОФІТ». Подію, що об’єднує майбутніх філологів, журналістів і документознавців, популяризуючи ці сфери діяльності, щороку проводить Київський столичний університет імені Бориса Грінченка у співорганізації з МДУ.

У дитинстві Анастасія мріяла стати поліціянткою, адже вважала, що це дасть змогу захищати справедливість. Подорослішавши, вона переосмислила своє покликання та вирішила стати діловодом, адже, на її думку: «це теж своєрідна форма охорони – охорони правди, документів, людських історій».

В есе дівчина розповіла про шлях до професії, який розпочався ще в окупованому Донбасі, продовжився в Маріуполі, а згодом – у Києві. Вона показала, що збереження інформації у воєнний час – це не просто офісна робота, а захист людської пам’яті, гідності та майбутнього країни.

Моя професія – моє майбутнє, а моє майбутнє – це країна, де жоден аркуш людської пам’яті не загубиться в попелі війни. Зроблю все, щоб цей аркуш був підшитий, просканований і збережений – заради тих, хто ще прийде після нас і запитає: «Хто я? Звідки?». Вони відкриють архів і прочитають: «Ти – частина історії, яку не змогли стерти крилаті ракети»,

– студентка МДУ Анастасія Андибор. 

Наталія мріє про вчителювання, адже бачить у цьому можливість не лише реалізувати себе, а й зробити внесок у розвиток держави. В есе дівчина розглянула значення професії вчителя української мови, її стратегічну важливість в умовах війни та глобалізації. Вона поділилася власними міркуваннями про роль мови як душі нації, а також про свої прагнення – стати наставником, який надихає учнів, формує їхню мовну культуру та громадянську свідомість.

Обираючи професію вчителя української мови, я обираю не просто фах, я обираю свій внесок у майбутнє України. Я вірю, що моє покликання – запалювати в серцях молодих людей любов до рідного слова, допомагати їм усвідомити його цінність та силу. І в цьому я бачу своє особисте щастя та сенс свого життя,

– студентка МДУ Наталія Пісня. 

У дитинстві Дар’я мріяла бути тим, хто працює зі словом – її завжди приваблювало мистецтво висловлювання думок і сила мови. З роками це захоплення переросло у свідоме прагнення глибше пізнати українську мову, літературу та культуру. Так студентка незламного прийшла до філології.

У своєму есе дівчина розкрила особисту мотивацію до вибору професії, описала значення української мови як духовної основи народу, поділилася поглядом на роль філолога в сучасному суспільстві та висловила прагнення впливати на формування національної свідомості. «Бути філологом – це не просто вивчати граматику чи аналізувати тексти, це розуміти серце нації», – написала Дар'я. 

За результатами конкурсу в номінації есе Анастасія Андибор здобула перемогу, а Наталія Пісня посіла друге призове місце. Дар’ю Віннік журі нагородило спеціальною відзнакою «Професія серця».