Що таке «дім»: викладачка МДУ випустила книгу про досвід вимушеного переміщення
Академічна спільнота Маріупольського державного університету на особистому досвіді знає, що таке вимушене переміщення. Через події, пов'язані з повномасштабним вторгненням, освітяни незламного вишу мали залишити рідну домівку і знайти прихисток у Києві.
Завідувачка кафедри філософії та соціології МДУ Тетяна Іванець не залишилася осторонь, зосередивши біль і переживання людей героїчного університету в авторській монографії «Синдром втрати дому у вимушених мігрантів: слідами маріупольської трагедії». Для викладачки ця робота стала першим великим доробком, написаним після подій 24 лютого 2022 року.
В інтерв'ю Тетяна Іванець поділилася подробицями підготовки видання.
Скажіть, коли з'явилася ідея видати книгу?
Минулого листопада я відчула сили та натхнення, щоб поставити перед собою якусь більш-менш значну ціль. І ця книга стала своєрідною першою великою ціллю, яку мені вдалося реалізувати, вже знаходячись у Києві. Робота над нею була певним чином терапевтичною, бо дала змогу відповісти на частину питань, які хвилюють, а також закрити певні гештальти.
Як довго готувалося видання?
Ідея розповісти свою історію з’явилася одразу після виходу з Маріуполя ще у березні 2022 року. Проте остаточне розуміння щодо форми та змісту прийшло лише наприкінці наступного року. Робота велася в дуже стислі терміни: у лютому я почала працювати над збором матеріалу, у березні запустила опитування серед спільноти нашого університету, а вже на початку травня праця була завершена.
В основу монографії покладена особиста історія або історія всієї родини МДУ?
Видання стало спробою відповісти на питання, що таке «дім» для всіх нас – людей, яких війна вирвала зі звичного життя. В основі лежить досвід, який пережила спільнота нашого університету: студенти, викладачі, співробітники. Ми були змушені залишити Маріуполь у 2022 році, розпочати нове життя в різних куточках нашої планети.
Окрім цього, в роботі я проводжу паралелі з проживання досвіду вимушеної міграції та втрати дому між представниками нашої академічної спільноти і вимушеними мігрантами з Сирії та країн колишньої Югославії, де війна також змусила мільйони людей шукати притулок.
Зрозуміло, що певним чином вона є автобіографічною. В тексті можна знайти відсилання до подій, пережитих мною, моєю родиною, найближчим оточенням. Акцент я робила все ж таки на виокремлені спільних патернів серед вимушених мігрантів.
Що особистого Ви хотіли вкласти в роботу?
Втрата дому, символічної фігури в житті кожної людини, – це не лише втрата стін та речей. Це втрата рідних людей, звичного способу життя, зв’язку з минулими поколіннями, частинки власного «я».
Порівнюючи наш досвід втрати з досвідом мігрантів із Сирії та країн колишньої Югославії, я зрозуміла, що не дивлячись на культурні, соціальні, ментальні відмінності, наші реакції на ненормальну ситуацію були дуже схожими. І усвідомлення того, що подібне ти переживаєш не один, відкликалося мені полегшенням.
Чи допомогла робота над монографією впоратися з життєвими обставинами і прийняти теперішнє?
Людина здатна прожити будь-які втрати, однак вони так чи інакше інтегруються в нашу ідентичність. Ігнорувати або уникати цього неможливо.
Дослідження допомогло мені краще зрозуміти себе, свої думки та емоції людей поряд. Навіть той факт, чому на сьогодні Маріупольський університет для багатьох із нас є не просто місцем навчання чи роботи, а чимось набагато більшим. Зрештою, я відшукала в собі сили прийняти все те, що відбулося.
Вже цієї осені, на початку нового навчального року, з монографією можна буде ознайомитися в науковій бібліотеці Маріупольського університету. Наразі підтримати дослідницю і прочитати книгу можна на сайті видавництва «Ліра-К».
