Що таке посттравматичне зростання: в МДУ відбувся практичний тренінг від ветеранів
В умовах активної фази війни українцям важко підтримувати життєвий ресурс на рівні продуктивності, емоційної стабільності, ментальної стійкості. Кожна травматична подія руйнує цей баланс і змушує знову шукати сили, щоб повернутися до звичного стану.
Та навіть переживши найскладніші випробування долі, можна відчути позитивні зміни. Така трансформація особистості називається посттравматичним зростанням. Як відбувається цей процес, чи кожен має його досягти та чи можна відчути регрес, обговорювалося на тренінгу «Посттравматичне зростання ветеранської молоді: від досвіду до розвитку».
Учасниками події стали студенти й співробітники Маріупольського державного університету, а експертами — люди, які не зі слів знають, що таке жахіття війни — ветерани Збройних Сил України, тренери посттравматичного зростання громадської організації «Серце Азовсталі» Олександр Дідур і Сергій Яровий.
Щоб охопити якомога більшу кількість охочих дізнатися, як перетворити досвід на силу, захід відбувся у змішаному форматі — із живим спілкуванням і практичною взаємодією у Civic Centre вишу.
Олександр і Сергій — це приклад колишніх військовополонених, які після пережитого змогли віднайти ресурс для руху вперед і стати тими, хто допомагає відновитися іншим. Тренінг вони розпочали з того, що поділилися власними роздумами щодо посттравматичного зростання. Для Олександра Дідура це про роботу над собою та подолання бар’єрів, які здебільшого знаходяться в голові, а для Сергія Ярового — про процес перетворення негативного досвіду на сильну сторону, що є імпульсом до дії.
Учасники розглянули домени зростання — те, що психологи відносять до позитивних змін після пережитої травми. Це може бути посилене відчуття емпатії, більша цінність кожної прожитої миті, усвідомлення власної сили зустрічати випробування, знаходження нового покликання, глибше розуміння духовних питань. Під час практичного завдання кожен і кожна спробували проаналізувати власний досвід, щоб на конкретних прикладах зрозуміти, чи відбулася трансформація в їхньому житті.
Не менш корисним стало розвінчання міфів про посттравматичне зростання. Так, воно не має бути обов’язковим для всіх, не є «ліками» від стресового розладу, не робить травматичний досвід хорошим, не буває швидким і не залишається стабільним після досягнення. Повернення до свого звичного рівня життєдіяльності — це вже чудовий результат.
Крім того, тренери поділилися психологічними практиками, які можуть допомогти відновитися після травми. Для початку вони радять поглянути на ситуацію зі сторони, щоб більш раціонально осмислити її. Важливо також подякувати собі за змогу пережити важкий досвід, не знецінюючи його. Після потрібно розпочати дію — зробити три кроки до першої невеликої мети.
Під час тренінгу учасники мали змогу поспілкуватися з тренерам, зокрема про те, як взаємодіяти з ветеранами. Серед порад, які надали Олександр і Сергій: перед тим, як намагатися допомогти, краще запитати, чи вона потрібна людині; щиро поцікавившись пережитим травматичним досвідом, важливо дослухати розповідь до кінця, якою б довгою вона не була, та не демонструвати втрату інтересу.
Наостанок Сергій Яровий акцентував на тому, що знецінювати власну травму або порівнювати її з іншими не можна. Яким би страшним не був досвід захисників України, вони б не хотіли, щоб цивільні відчували провину, думаючи, що пережили недостатньо, просто переховуючись в укритті під час ракетної небезпеки.
Якщо все ж провина у вас є, то зробіть щось корисне і зніміть це відчуття з себе. Беріть участь в акціях і зборах. Покажіть, що вам не байдуже і ви хочете допомагати військовим. Знову ж таки, не для того, щоб показати, що ви більше цінуєте їхній пережитий досвід, а просто для загальної вдячності,
— зазначив Сергій.
