В пам’ять о Ґонґадзе: у Маріупольському говорили про журналістські розслідування
Напередодні Дня пам'яті Георгія Ґонґадзе Маріупольський державний університет вдруге став майданчиком для «Професійних діалогів» — зустрічей представників спільноти Премії Ґонґадзе зі студентством.
У вітальному слові до учасників події та партнерів в.о. ректора Тетяна Марена наголосила, що Маріупольський — більше, ніж заклад освіти. Це місце, де не лише здобуваються знання за фахом, а й формується світогляд. Сприяють цьому, зокрема, професійні зустрічі, які допомагають незламній спільноті орієнтуватися у бурхливому світі.
Цього разу запрошеною спікеркою стала керівниця агенції журналістських розслідувань «Слідство.Інфо», фіналістка Премії Ґонґадзе 2024 Анна Бабінець. Зустріч сфокусувалася на темі «Як війна змінила журналістські розслідування?».
Працювати в медіа вона почала у 2002 році, вже після загибелі Георгія Ґонґадзе, однак називає своє покоління журналістів його професійними нащадками. У час, коли межі у відносинах між владою та незалежними медіа в Україні лише формувалися, Георгій показав приклад журналіста, готового ставити владі незручні запитання.
Я думаю, що в душі він був розслідувачем. Що ми робимо в журналістиці? Ми шукаємо щось нове. Будь-яка журналістика є розслідувальною. Будь-який журналіст шукає щось, чого не знає суспільство, знаходить докази і показує це всім,
— зазначила Анна Бабінець.
Від корупції до воєнних злочинів
Українська розслідувальна журналістика зазнала змін. Якщо спочатку одним із головних напрямів було викриття корупції, то згодом журналісти перейшли до складних фінансових схем, офшорів, відмивання грошей, резонансних злочинів і російських зв'язків. Сьогодні те, що колись розслідувачам доводилося буквально «добувати», частково стало відкритою інформацією, а увага медіа до способу життя посадовців поступово змінила й суспільне ставлення до недоброчесності.
Найбільший перелом настав після 24 лютого 2022 року. За словами Анни Бабінець, у перші місяці повномасштабного вторгнення звичні теми втратили першочерговість, адже під питанням опинилося саме існування держави. Тоді команда «Слідство.Інфо» спрямувала навички пошуку та перевірки інформації на ідентифікацію російських військових і документування воєнних злочинів.
Журналісти працювали з матеріалами з деокупованої Київщини, за відео з камер спостереження встановлювали особи російських військових і підрозділи, документували неправомірні дії та передавали свій досвід пошуку українським прокурорам. Частина роботи стосувалася сексуального насильства та примусового переміщення українських дітей. Так команда агенції допомогла повернути в Україну двох дівчат-підлітків, вивезених росіянами.
Заборонених тем не існує
Приблизно через рік від початку збройної агресії перед розслідувачами постало питання: чи можна відкладати викриття внутрішніх проблем до завершення війни? Поворотним моментом Анна Бабінець назвала розслідування про закупівлю продуктів для армії за завищеними цінами. Попри критику журналістів за висвітлення проблем у воєнний час, розслідувальні редакції поступово повернулися й до антикорупційної тематики.
Залишатися водночас громадянином своєї країни та журналістом непросто. Доводиться оцінювати суспільну важливість інформації, а також усвідомлювати можливі наслідки публікації. Однак головний критерій залишається незмінним: якщо тема має суспільне значення, про неї потрібно говорити.
Практика останніх років все-таки підказала, що ми розслідуємо все. Тільки дуже важливо мати переконливі докази і для себе мати переконливий суспільний інтерес, що про це мають знати люди тут і зараз,
— наголосила керівниця агенції «Слідство.Інфо».
Для Анни Бабінець право журналіста запитувати владу та контролювати її не втрачає значення через війну. Навпаки, відмова від цієї функції означала б поступову втрату тих демократичних принципів, за які Україна сьогодні бореться.
Через 26 років після зникнення Георгія Ґонґадзе українська журналістика працює в умовах, які тоді навряд чи можна було передбачити. Змінилися теми, інструменти й ризики, але не головне професійне завдання — знаходити докази та розповідати суспільству правду.
