Академічна мобільність студентів МДУ: досвід навчання в Університеті Острави

Набувати новий досвід навчання, будувати міжкультурні зв’язки, розвивати навички комунікації, стресостійкості та швидкої адаптивності — все це про академічну мобільність за програмою Еразмус+. Молодь Маріупольського державного університету завжди бажана у провідних вишах Європи, тому охоче користується такою можливістю.

У весняному семестрі на мобільність вирушили студентка освітньої програми «Дошкільна освіта» Анастасія Калюжна та студентки освітньої програми «Практична психологія» Анастасія Кардаш і Власта Чухрій. Дівчата навчалися в Університеті Острави, який є багаторічним партнером спільноти незламного вишу.

Як проходив конкурсний відбір, які особливості навчання в Чехії, чи допомагає приймаючий університет з адаптацією — відповіді на ці запитання і багато інших стануть у пригоді майбутнім учасникам освітніх подорожей за кордон.
 
Конкурсний добір
 
Для дівчат мобільність до Університету Острави стала першим досвідом. Власта Чухрій ділиться: «хотіла, але щось постійно стримувало. Зрештою зважилася, і жодного разу не пошкодувала». Від самого початку студентки хотіли навчатися саме в чеському виші, адже бачили для себе можливість вдосконалити знання за спеціальністю.
 
Часу на підготовку необхідних документів, щоб подати заявку на конкурс, студенткам було достатньо. Співбесіда пройшла без проблем і в дружній атмосфері, тому, у кого було хвилювання напередодні, — швидко приходило заспокоєння.
 
Комісія звертає увагу на те, наскільки претендент на мобільність вірить у власні сил, на його обізнаність про рідний університет і на комунікаційні навички англійською. «Найголовніше — бути впевненими у собі та не сумніватися у власних можливостях», — радить Анастасія Калюжна.
 
Навчання та підсумкове оцінювання
 
Головна відмінність, яку відчули студентки МДУ, навчаючись в Університеті Острави, — тільки реальна присутність на заняттях. «Після дистанційки це відчувалось, як повернення до справжнього студентського життя», — ділиться Власта Чухрій.
 
Дівчата також зазначають, що навчальний процес в європейському університеті був більш інтерактивним та орієнтованим на практику. Всі студенти вільно висловлювали свої думки й активно брали участь в обговореннях. Викладачі були відкритими та уважними — якщо щось залишалося незрозумілим, вони спокійно пояснювали матеріал ще раз. Щоб закрити предмети, дівчата виконували завдання, писали есеї, проходили тести, а деякі оцінки вдалося отримати автоматично.
 
За словами дівчат, володіти рівнем В1 з англійської цілком достатньо. Проте повністю переключитися на навчання іншою мовою спочатку було складно і мовний бар'єр відчувався. Треба також враховувати, що кожен викладач говорить з різним темпом, вимовою та акцентом. Комусь для адаптації вистачило двох тижнів, комусь місяць.
 
Мультикультурне середовище вимагає виходу за межі власної зони комфорту, але загалом дівчата побачили для себе в цьому не виклик, а можливість. «Не потрібно боятися мовного бар’єру, тому що з часом стає набагато легше спілкуватися та навчатися. Головне — відкритисть до нового досвіду, знайомств і можливостей», — каже Анастасія Калюжна.
 
Поєднувати навчання в рідному університеті та за кордоном для кожного стало різним досвідом. Для Власти Чухрій це виявилося простіше, ніж здавалося спочатку, а Анастасії Кардаш не з усіма викладачами вдалося домовитися, тож деякі предмети закриватиме вже у наступному семестрі. Приймаючий виш до студенток ставився з розумінням: «відчувалось, що чеські викладачі знають звідки ми приїхали та цінують це», — зазначила Власта.

Умови проживання і стипендія
 
Університет Острави надавав місце у гуртожитку, тому окремо шукати житло дівчатам не довелося. За правилами перед заселенням потрібно заплатити заставу, але дівчатам вдалося домовитися про оплату на місці.
 
Кімнати зручні з гарними умовами, а на кожному поверсіпо дві ванні кімнати й кухні. Власта Чухрій звертає увагу: «Перед заселенням раджу уважно прочитати умови проживання: дрібниці, які здаються несуттєвими, потім виявляються важливими».
 
Стипендія виплачується у два етапи: спочатку 70%, а решта 30% — за місяць до завершення мобільності. Видаються кошти готівкою в приймаючому університеті. Дівчата кажуть, що грошового забезпечення на період навчання цілком вистачає як на базові потреби, так і на дозвілля та подорожі.
 
Адаптація та знайомство з країною
 
Проблем з адаптацією у дівчат не було, адже Університет Острави й молодіжна організація Erasmus Student Network організовували багато заходів для міжнародних студентів. Екскурсії містом, роз'яснювальні зустрічі, розважальні заходи — завдяки цьому знайомитися з новими людьми та культурою країни значно легше.
 
У вільний час студентки гуляли містом та відкривали для себе нові місця Острави, а вихідними подорожували Чехією та іншими країнами Європи. Анастасія Калюжна ділиться: «Саме ці подорожі допомогли ще більше відчути атмосферу міжнародного студентського життя».
 
Щоб відчути країну, Власта Чухрій радить обов'язково відвідати Брно та Оломоуць, які розташовані поруч з Остравою. Також до її списку must-visit входить і Прага: «закладайте мінімум два дні, інакше просто пробіжитесь повз».

Відчуття амбасадора своєї країни у студенток МДУ приходило не на лекціях, а в живому спілкуванні. Іноземні студенти часто цікавилися ситуацією в Україні та тим, як живуть українці в умовах війни. «Багато хто підтримував нашу країну, запитував про повсякденне життя, навчання та переживання останніх років. Такі розмови були дуже цінними, адже дозволяли краще розповісти про Україну та поділитися власним досвідом», — каже Анастасія Калюжна.
 
Підсумки мобільності
 
Академічна мобільність — це не лише про навчання, а й про особистісний розвиток.
 
«В мене стався повний апгрейд: стресостійкість, вирішення раптових ситуацій, адаптивність, а також мова. Саме англійська була моїм найбільшим викликом мобільності, адже розуміти могла, а прилюдно висловлювати свої ідеї було важко», — каже Анастасія Кардаш.
 
Зі свого боку Власта Чухрій ділиться: «Мобільність додала мотивації особливо до вивчення іноземних мов. З’явилося відчуття, що світ більший, ніж здавалося, і це надихає. Також стала легше йти на контакт з іноземцями, вже без внутрішнього «ой, а раптом не зрозуміють».

«Участь у програмі допомогла мені стати більш самостійною, впевненою в собі, відкритою до нового. Академічна мобільність — це про емоції, які залишаються з тобою надовго», — підсумовує свою академічну подорож Анастасія Калюжна.